Моя нова дача: історія одного придбання

Ця історія почалася ще минулого року, коли я вирішив придбати невелику земельну ділянку. Не знаю навіщо вона мені потрібна, бо нібито й без неї весело жилося. Кажуть, що всіх після 30 років починає тягнути до землі, мабуть, і я не став винятком. На одному всім відомому сайті оголошень я почав розглядати різноманітні пропозиції. Оскільки бюджет у мене був обмежений, то й підхожих варіантів було досить небагато. Мені підходили два варіанти, але обидва вони, поки я роздумував, були кимось придбані.

Інших пропозицій, які вміщалися б у мій бюджет і знаходилися в зручній локації, не було, тому я вирішив, що в мене вже нічого не вийде. Але якось через кілька днів я відкрив застосунок дошки оголошень просто подивитися, бо не сподівався вже щось знайти — і яке ж було моє здивування, коли я побачив нове оголошення, що якраз відповідало моїм побажанням. Це була занедбана дача неподалік від моєї оселі, і коштувала вона 2000 доларів. Я вирішив не гаяти часу, щоб не вийшло як із попередніми варіантами, й одразу зателефонував агенту з нерухомості, бо ділянка продавалася через агентство. Вона не відповіла одразу, але через кілька годин перетелефонувала. Ми з нею трохи поговорили, і вона назвала мені номер ділянки.

Наступного ж дня я поїхав оглядати цей, так би мовити, об'єкт. Ділянка розміром 6 соток, майже повністю поросла чагарником. На ділянці розташовувався маленький старий дерев'яний будиночок у дуже поганому стані, погріб, великий стіл із двома лавами під навісом — теж у такому стані, як і будиночок, а також свердловина для води.

Повернувшись додому, я одразу зателефонував агенту з нерухомості й сказав їй, що хочу придбати цю ділянку. Вона сказала, що додатково треба заплатити 500 доларів агентству. Потім ми домовилися про зустріч із власником для передачі завдатку. Буквально через кілька годин зустріч відбулася в офісі агентства. Ми підписали договір, і я передав завдаток. Остаточне проведення угоди було призначене на суботу, бо переоформлення ділянок у садовому товаристві, де знаходиться ця дача, відбувається лише по суботах.

У суботу близько 10 години ранку я прибув до контори садового товариства, і ми завершили нашу угоду. Оскільки ділянка не приватизована, то я написав заяву про вступ до садового товариства, а попередній власник — відповідно про вихід із нього. Потім я заплатив вступний членський внесок і членський внесок за рік та передав колишньому власнику 2000 доларів. Агент з нерухомості привітала мене з покупкою, і я одразу поїхав до своїх нових володінь.

Приїхавши туди, я побачив, що в сусідньому саду працює чоловік, і підійшов до нього повідомити, що я — новий власник, щоб той не подумав, що я мародер. Сусід дуже зрадів, що на цій ділянці з'явився господар, бо попередній власник не доглядав за нею понад 10 років, через що час від часу йому доводилося косити траву біля неї. Крім того, нічийний сад притягував маргінальних елементів. Поговоривши з сусідом, я пішов оглянути будиночок. Двері в ньому були давно зламані, а всередині не було нічого цінного, окрім великої кількості сміття. Я вирішив розпочати роботи на ділянці з наступного тижня й поїхав додому.

Спершу я був у стані деякої ейфорії від свого нового придбання. Мені здавалося, що я зможу дуже швидко перетворити ділянку на зразково-показовий сад, але як же я помилявся...

Наступного тижня я почав роботи на ділянці й майже одразу зрозумів, що швидко очистити її не вдасться. У будиночку було дуже багато сміття, старого одягу та дуже важкий старий матрац, а до найближчого сміттєзвалища доволі-таки далеко, та ще й їхати треба по дуже поганих ґрунтових дорогах. Оскільки машини в мене немає, а замовляти вивіз сміття в моєму випадку було не зовсім доцільно, то довелося вивозити все на велосипеді.

Потім я, озброївшись сокирою, почав вирубку чагарнику. У перші кілька днів я зміг очистити значну територію, але це був простір, менш порослий. Більша частина ділянки була як непрохідні джунглі. Там росла суцільна поросль плодових дерев упереміш із дуже колючими кущами троянд, які перетворилися на шипшину, і все це було переплетено диким виноградом. Оскільки придбав я цю дачу на початку квітня, коли ще не було листя та трави, то на перший погляд здавалося, що не так все й погано. Але коли все позеленіло, стало зрозуміло, що обсяг роботи більший, ніж я думав. Крім того, на ділянці були й корисні кущі та дерева, і треба було дочекатися літа, щоб зрозуміти, що варто рубати, а що — ні.

Таким чином із квітня аж по вересень я відвойовував у природи територію метр за метром. Мені навіть вдалося розбити невеликий город і посадити там кабачки. Ще однією гострою проблемою виявилася відсутність на ділянці води. Колись у цьому садовому товаристві була централізована подача води для поливу за розкладом, але близько 10 років тому зламалася насосна станція, і подача води припинилася. Єдиний варіант — це свердловина, але щоб її запустити, треба під'єднати до ділянки електроенергію, з підключенням якої я вирішив не поспішати.

Отже, на цьому закінчився мій перший дачний сезон, а в наступній частині я розповім, що робитиму зі своїм «маєтком» далі.